Для процесу художнього кування потрібні спеціальні інструменти. Всі етапи роботи над виробом проходять на ковадлі. Найпоширеніший тип - однороге ковадло. Виготовляється воно з не загартованої сталі із привареною зверху загартованою пластиною. На розі зручно загинати метал, а в отвори на протилежному краї можна вставляти різні пристосування для рельєфного кування. Рубати метал треба тільки в підстави рогу, тому що на загартованій частині ковадла зубило швидко робиться непридатним . Звичайно ковадло міцно закріплюється милицями на невисокому дубовому пеньку. Вага її може бути 50 кг і більше - залежно від характеру художнього кування й величини оброблюваних деталей.

Шпераки - маленькі пристосування, що вставляються в отвори в ковадлі. На шпераках вибивають і правляться різні елементи візерунка.

Обробляють метал при невеликих куваннях ручником-молотком, ним також вказують місце, по якому повинен ударяти кувалдою молотобоєць. Вага ручника від 0,5 до 1,5 кг. Робоча частина - плоска, верхня - закруглена або загострена (у вигляді тупого зубила). Верхня й нижня частини гартуються. Довжина ручки 300-400 мм.

Кувалда-молот важить від 2 до 8 кг. Коваль-молотобоєць тримає кувалду обома руками. Обидва кінці кувалди плоскі. Рукоятка (з метою меншої віддачі в руки) робиться з деревини легкої й міцної горобини.

З жару оброблювана деталь (кування) виймається й утримується в процесі роботи кліщами, що мають всілякі форми губок. Залежно від характеру деталі губки можуть бути плоскими, напівкруглими, трубчастими. При необхідності їх можна нагрівати й змінювати відповідно до профілю кування. Кування завжди треба щільно й міцно обхоплювати кліщами.

Для рубання й різання заліза застосовують зубила й підсікання. На відміну від зубил, які використовують слюсарі, вони мають дерев'яні ручки. Підсікання вставляють в отвір у ковадлі. Деталь кладуть між підсіканням і зубилом і розрубують ударом кувалди по зубилу. Насічку (не наскрізну) роблять на площадці ковадла, а розрубку пластини - у підстави рога щоб уникнути псування зубила. У всіх операціях деталь потрібно міцно втримувати кліщами. Для прибивання отворів служать пробійники, вони можуть мати різноманітні перетини - круглі, квадратні, прямокутні й ін.

Щоб заготовці додати грановану, циліндричну або еліпсовидну форму, її обробляють в обжимках. Це пристосування має верхню й нижню частини. Верхня насаджується на дерев'яну ручку, нижня фіксується в отворі ковадла.

Гладилка вигладжує поверхню кованого виробу. Нижня частина її добре відшліфована й залежно від виду робіт може мати розміри 12x12 - 30x30 мм.

Канавки, поглиблення й усілякі ямки наносяться підбійками, що мають всіляку конфігурацію. Пристосування для художнього кування різноманітні. В одному випадку це відлита чавунна плита з поглибленнями певної форми й малюнка. Розпечену заготовку ударами молота вганяють у поглиблення, при цьому вона приймає їхню форму. В іншому випадку застосовують сталеву плиту, у якій свердлять отвори, вставляють штирі й між ними згинають розпечену смугу, надаючи потрібну форму.

Для кування складних фігурних елементів попередньо з жерсті або тонкого листового заліза вирізують шаблон.